Datasets:

patriotyk

/

filatov_24000

like 0

Істина ж була проста:

ніколи й нікого Ральф не бачив у такому стані.

На заході прогуркотів грім, тепер уже голосніше. І ближче.

Чоловік, що вибрався з форда, удвічі, а може, і втричі був більшим за Еда.

Величезний живіт звисав над ременем його зелених робочих штанів

на розстебнутій білій сорочці під руками виступали плями поту завбільшки з тарілку.

Бейсбольну кепку він зсунув на потилицю, щоб краще розгледіти нахабу, що врізався в його авто.

Обличчя чоловіка з важкою щелепою було смертельно блідим, лише на вилицях горіли яскраві плями, і Ральф подумав:

Та він перший кандидат на інфаркт. Якби я був ближче, неодмінно побачив би червоні прожилки в нього на шкірі.

Гей ти! - крикнув Едові здоровань. Голос, що вирвався з обємних грудей, звучав до абсурдності тонко, пронизливо. -

і Ральф уперше побачив очі Еда. Відчувши, як у грудях у нього наростає тривога, він побіг на місце аварії.

Він ішов на негнучких ногах, якось дивно смикаючись, що було геть несхоже на його звичайну легку ходу.

Еде! - скрикнув Ральф, але освіжаючий бриз, що тепер уже ніс із собою холодок швидкого дощу, здавалося, відніс убік слова ще до того, як вони були вимовлені.

У застиглих і широко розплющених очах Еда Діпно він побачив убивство.

Ральф не мав ані найменшого досвіду в таких справах, але він не думав, що в оцінці такого погляду можна помилитися -

так позирають одне на одного бійцівські півні під час нападу.

А ось здоровань озирнувся, і Ральф помітив страх і непевність у його очах.

Потім він знову повернувся до Еда і заспокійливо підняв руки.

Звук удару пролунав, немов постріл з дитячої духової рушниці.

та одразу ж рвонув уперед, стиснувши кулаки, готовий накинутися на водія форда, що принишк біля свого авта

його кепка зсунулася набік, а сорочка вилізла зі штанів.

Ральфові згадався бачений давним-давно німий фільм, у якому брати Маркси зображували тупуватих малярів, -

Зате Ед зовсім не був розгублений. Розкритий у широкому оскалі рот і немиготливі очі робили його ще більше схожим на бійцівського півня.

Я знаю, чим ти займаєшся, - прошипів він здорованеві. - Чи ти думаєш, що все це іграшки? Сподіваєшся, що тобі й твоїм дружкам-катам удасться вислизнути

Жар під тонкою футболкою здивував - здавалося, рука торкнулася розпеченої грубки а коли Ед обернувся, на якусь незабутню мить Ральфові здалося, що він дивиться в розбурхане полумя.

Ніколи досі не бачив він такої абсолютної безпричинної люті в людських очах,

мало того - навіть не підозрював, що така лють можлива.

Імпульсивно Ральф ледь не відсахнувся, але, притамувавши в собі це бажання, завмер.

Промайнула думка: якщо зараз він відступить, Ед накинеться на нього, мов скажений пес.

Чорт забирай, зрештою, Ед був його другом Ось лише зараз перед ним стояв зовсім не Ед, і Ральф усвідомлював це.

Не таке вже й велике досягнення, однак Ральф відчув деяке полегшення.

Я певен, що з ним усе гаразд, - відповів Ральф, хоча насправді зовсім не був у цьому певен.

Вимовив він це крізь зуби, не зводячи очей з Еда.

Він не насмілювався відвести погляд -

цей контакт здавався єдиною зачіпкою, що дозволяє йому стримувати Еда, але зачіпкою занадто тривкою. -

Звичайне потрясіння через те, що сталося. Йому потрібно кілька секунд, щоб заспо Запитай, що там у нього під брезентом! - раптом закричав Ед, показуючи через плече Ральфа.

Блиснула блискавка, і на якусь мить малопомітні шрами від юнацьких прищів Еда стали опуклими, перетворившись на подобу дивної рельєфної карти.

гей, Сьюзен Дей! - проспівав Ед високим дитячим голосом, від якого в Ральфа мурашки поповзли по спині. - Скільки вбила ти дітей?

Та ніяке в нього не потрясіння, - вирішив здоровань. - Він божевільний. І коли приїде поліція, я вже подбаю, щоб його запроторили куди слід. Оглянувшись, Ральф побачив над кузовом пікапа

блакитний брезент, закріплений яскраво-жовтою мотузкою.

Під брезентом угадувалися округлі форми.

Ральф припустив, що це збірник віршів - єдине, що читав Дорренс. А може, він і не читав зовсім

можливо, йому просто подобалося тримати книги в руках і розглядати виструнчені рядки.

І знову спалах блискавки, пурпурно-біле бурчання. Дорренс непевно глянув угору, наче бажаючи там знайти відповідь на те, де він, хто він і що бачить.

Ральф устиг вивернутися, штовхнувши Еда на покручений капот датсуна.

Його охопила паніка й невпевненість у тому, як саме чинити далі.

Занадто багато всього відбувалося одночасно.

Ральфе! - окликнув його Дорренс тим же тихим, але вже заклопотаним голосом. - На твоєму місці я б не став більше торкатися нього. Я й так уже не бачу твоїх рук.

Тут не місце для тебе, Доре. Чому б тобі не забратися звідси?

На цих словах старий трохи підбадьорився. Так! - мовив він тоном людини, якій щойно відкрилася велика істина. - Саме так мені й треба вчинити.

Не встиг він обернутись, як знову пролунали гуркоти грому, старий зсутулився і прикрив своєю книжкою голову.

Ральф устиг прочитати витиснуту яскраво-червоними літерами назву:

Тобі варто вчинити так само, Ральфе. Не слід втручатися у справи лонґ-таймерів.

Що ж це ти Не давши Ральфові договорити, Дорренс обернувся й подибав у бік майданчика для пікніків.

Його сиве волосся, що нагадувало пушок немовляти, куйовдив вітер - супутник близької грози.

Погляд Еда знову метнувся до Ральфа - здається, тепер він упізнав сусіда.

Запитай, що в нього там під брезентом? - закричав Ед. - Примусь цього вбивцю показати тобі!

Він спробував піймати погляд Еда Діпно і про всяк випадок зробив два боязких кроки вбік.

Мені нема діла, а ось йому це потрібно, - відповів Ральф, показавши головою на Еда. - Просто допоможи мені заспокоїти його, добре?

Убивця! - знову крикнув Ед і цього разу так рвонувся із рук Ральфа, що здорованеві довелося відступити на крок.

Ральфові здалося, що страшний порожній погляд Еда стає осмисленим. Тепер у його очах було більше Еда, ніж доти

Чи, можливо, Ральф просто сприймав бажане за дійсне. -

пробурмотів здоровань, але, підійшовши до кузова, розвязав один з вузлів і відкинув брезент.

У кузові було чотири деревяних бочки з написом ВІД БУРЯНІВ.

Органічне добриво, - пояснив Товстун, переводячи погляд з Еда на Ральфа, тоді знову на Еда.

Він торкнувся козирка кепки з емблемою товариства садівників. -

Це психіатрична лікарня на околиці Деррі Де тобі не завадило б відпочити, друже.

Просто він спантеличений, - зніяковіло відповів Ральф, нахиляючись до кузова.

Він постукав по кришці діжки, тоді повернувся до Еда. -

Діжки з добривом, - сказав він. - Тепер ти задоволений?

Повільно піднявши вгору праву руку, Ед заходився терти другу скроню.

Так, наче його нестерпно діймає мігрень.

Кінчиком шовкового шарфа він витер чоло, при цьому Ральф помітив вишиті по краях шарфа китайські ієрогліфи.

Мені здається Можливо - почав було Ед, але одразу замовк.

Зіниці його знову розширилися, і погляд став таким, який так не сподобався Ральфові. - Діти! - різко вигукнув він. - Ти чуєш мене? Діти!

Хитрувата, підступна усмішка скривила губи Еда. Він глянув мимо Ральфа на Товстуна:

Виходить, добриво? Що ж, якщо це так, ти ж не будеш заперечувати і відчиниш одну з діжок?

Товстун неспокійно глянув на Ральфа.

Хлопцеві потрібен лікар, - промимрив він. Можливо. Але мені здалося, що він заспокоюється Чи можеш ти відкрити одну з діжок? Можливо, від цього йому полегшає.

Ще один спалах блискавки, ще один гуркіт грому - цього разу він, здалося, прокотився по всьому небу, - і перша холодна крапля дощу впала на пітну шию Ральфа.

Просунувши руку між діжками, він дістав ломика. -

Мабуть, я такий же божевільний, як і він, якщо роблю це, - сказав водій Ральфові. - Я їхав додому, думаючи про своє. А він збив мене.

кисло промимрив здоровань, піддіваючи пласким кінцем ломика кришку найближчої діжки, -

але спогадів вистачить до кінця життя.

У цю мить знову прогримів грім, і здоровань не почув того, що мовив Ед Діпно. Ральф, однак, почув, і йому похололо в грудях. Ці діжки набиті мертвими дітьми, - поділився своєю думкою Ед. - Ось побачиш.

У голосі Еда було стільки переконаності, що поки здоровань відкривав кришку діжки, Ральф майже сподівався побачити переплетений клубок рук, ніг і маленьких безволосих голівок. Натомість побачив суміш білого і коричневого порошку.

З діжки запахло чи торфом, чи хімікатами.

Ну що? Тепер ти задоволений? - запитав здоровань, знову звертаючись до Еда. - Зрештою, я ж не Рей Джуберт і не цей маніяк Дамер. То що скажеш?

На обличчі Еда зявився винуватий вираз, а коли вчергове прогримів грім, він увесь якось скулився.

а тоді занурив руку аж по лікоть.

Гей, - злякано закричав здоровань. - Це ж не коробка з крекерами! На мить хитра усмішка знову зявилася на обличчі Еда -

Ед витяг руку з діжки - брудна, вона пахла хімічною сумішшю.

Ще одна блискавка сяйнула над злітним полем, за нею почувся оглушливий гуркіт грому.

Витри це, поки не пішов дощ, - порадив здоровань.

Крізь опущене скло свого форда він дістав пакет серветок, вийняв кілька і простягнув Едові - той, немов у сні, почав стирати суміш із рук. А здоровань у цей час закрив кришку, вставивши її на місце одним ударом величезного кулачища і кинув швидкий погляд на потемніле небо.

Коли Ед торкнувся рукава його білої сорочки, чоловік напружився, неспокійно глянувши на хлопця.

Спостерігаючи за ним, Ральф подумав про те, яким же хитрим злодюжкою виявився час.

Колись і він міг з такою ж легкістю й моторністю вязати вузли.

На його подив, яскраві плями на щоках здорованя проступили ще різкіше.

Ти теж спостерігав за ним! - раптом подумав Ральф. - І не тільки за посадкою, інакше ти не став би так червоніти